Протидія булінгу в освітньому середовищі

Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш називатися людиною. (Сааді)

Cеред сучасної учнівської молоді останнім часом надзвичайно загострилася проблема насильства, довготривалих агресивних проявів.Такі стосунки отримали назву шкільний булінг, розповсюдження якого впродовж останніх років визнано в освітній практиці та є соціальною проблемою.

 Явище булінгу надзвичайно поширене у сучасній школі, педагоги багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно усівати його, але цю проблему іноді замовчують, не афішують випадки знущань, її не прийнято обговорювати. За таких умов проблема не усувається, навпаки, вона набуває більших обсягів і жорстокіших проявів. Запобігання та профілактика випадків шкільного насильства є найважливішим завданням педагогів та психологів, оскільки жорстоке ставлення до дитини неминуче призводить до низки руйнівних наслідків, а саме: 

- педагогічних наслідків: шкільна дезадаптація, академічна неуспішність; 

 -психологічних наслідків: психологічні розлади, закріплення в свідомості негативних уявлень про себе, зниження самооцінки, порушення соціалізації, соціальна дезадаптація;

 -медичних наслідків: травматизація або суїцид.

Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) - це форма психічного насильства у вигляді утиску, дискримінації, цькування, травлі, бойкоту, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи. 

Такі дії мають систематичний характер, супроводжуються психологічним тиском та внаслідок них може настати шкода психологічному або фізичному здоров’ю.

ОСНОВНІ ФОРМИ ПРОЯВУ БУЛІНГУ:

Фізичний булінг – штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних ушкоджень тощо.

 Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо.

Економічний булінг – крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей тощо. 

Сексуальний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки в роздягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти тощо. 

Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу інтернет, цькування через соціальні мережі).

ХТО Є УЧАСНИКАМИ ПРОЦЕСУ БУЛІНГУ 

Ситуація булінгу має колективний характер. Як правило, булінг включає трьох основних учасників: 

҂ кривдник (булер);

 ҂ потерпілий (жертва булінгу/буллі);

 ҂ спостерігачі. 

Кривдник (булер) – це той, хто безпосередньо вчиняє булінг. У разі, якщо булінг вчиняється групою осіб, то зазвичай серед кривдників виділяється лідер, а також один або декілька послідовників.

 Буллі – жертва, та людина, яка зазнає цькування.

 Спостерігачі (булінг може відбуватися й без них) – люди, які є свідками булінгу, можуть ставати на один або інший бік.

ЩО РОБИТИ, КОЛИ ТИ Є СВІДКОМ БУЛІНГУ

1. Одразу клич на допомогу дорослих, які є поруч (це необхідно зупинити). 

2. Якщо булер встиг піти до того, як втрутилися дорослі – допоможи буллі (жертві) дочекатися допомоги, будь поруч. 

3. Розкажи дорослим все, що побачив (-ла). 

4. Розкажи вдома про ситуацію, свідком якої ти став/стала. 

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це – вони потребують твоєї підтримки. Порадь звернутися по допомогу до дорослих, яким ви довіряєте. Запропонуй бути поруч під час розмови із дорослими. 

ЩО РОБИТИ, КОЛИ СИТУАЦІЯ БУЛІНГУ ТРАПИЛАСЯ З ТОБОЮ 

1. Якщо є можливість, намагайся уникнути сварки, вдай, що тобі байдуже та йди.

 2. Якщо ситуація не дозволяє піти, зберігай спокій, використовуй гумор – цим можна спантеличити кривдника (булера). 

3. Стримуй гнів і злість, адже це саме те, чого домагається кривдник.

 4. Не вступай у бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. 5. Якщо булер не зупиняється і справа дійшла до бійки – клич на допомогу (кричи). 

6. Не залишай цю ситуацію без уваги. Розкажи батькам або іншим дорослим, яким ти довіряєш. Разом із ними (або без них) звернись до класного керівника, психолога/соціального педагога твого навчального закладу, а в разі їхньої неспроможності владнати ситуацію – до завуча або директора.

 Якщо ти не готовий (-ва) або маєш сумніви щодо того, чи потрібно звертатися до дорослих зі своїм питанням або не маєш наразі тих, кому довіритися, ти можеш зателефонувати за номером 116 111 на Національну дитячу «гарячу лінію». Телефонуй із будь-якими питаннями. Консультант вислухає тебе, підкаже, як можна вчинити у твоїй ситуації, та як діяти далі. Всі дзвінки анонімні (не обов’язково називати своє ім’я та вказувати навчальний заклад, де ти навчаєшся) та безплатні!

 проблема насильства,