Фабінг - хвороба сторіччя.

«Залиш у спокої свій мобільний телефон, давай поговоримо!» – якщо ви часто чуєте цю фразу від рідних, друзів та колег, то психологічний термін “фабінг” стосується саме вас

Дії, коли людина постійно відволікається на свій смартфон, майже не випускає його з рук та машинально переглядає одні й ті самі пости в своїй стрічці новин, психологи називають фабінгом.

Термін «фабінг» вперше з’явився в 2012 році. Назва є похідною від слів «телефон» і «зневажливе ставлення» (зрозуміло, не до телефону, а до оточуючих). Його авторами стали співробітники американського рекламного агентства McCann.

Дослідження психологів Кентського університету (Огайо) зафіксували більшу схільність до фабінгу у жінок та виявили взаємозв’язок між фабінгом і «синдромом втрачених можливостей».

Синдром втрачених можливостей або FOMO (від англ. “Fear of missing out”) – острах пропустити цікаву подію або гарну можливість, що провокується в тому числі і переглядом соціальних мереж.

Вас проміняли на гаджет?

Які ж відчуття спіткають фабі-людину, яка стає жертвою фабера у родині, на роботі, на відпочинку у компанії тощо? Коли фабінг відбувається у родині, більшість жертв відчувають ревнощі, біль від відсутності уваги та нехтування. На жаль, від браку уваги збоку батьків-фаберів страждають також діти, набуваючи комплекси з дитинства. Там де фабінг, частіше виникають конфлікти, невдоволення відносинами та життям у цілому.

На робочих місцях поведінка фаберів викликає у фабі роздратування, злість, нервозність, відчуття неповаги та некоректності ситуації. Це псує продуктивні робочі відносини. Не дуже хочеться обговорювати питання з людиною, яка тебе не слухає, тому що блукає десь далеко у віртуальному світі.

Зрозуміти та вибачити?

Як же протистояти такому неприємному явищу? Як знайти золоту середину між людським спілкуванням, особистим простором та сучасними технологіями?

Насамперед треба пам’ятати, що фабер не зловмисник. Ним володіє імпульсивне бажання спілкуватися та бути в курсі усього. Зовсім ніяк він не хоче залишитися один у реальному житті. Тож визначте, наскільки великий масштаб зловживання, та чи варто вживати кардинальні заходи. Розмовляйте з фабером про те, які наслідки можуть бути, чи вже навіть є, якщо ігнорується живе спілкування.

Фаберу ж можемо порадити бути сильним та вихованим, увімкнути режим самоконтролю. Якщо посеред живого спілкування виникла нагальна потреба залізти у смартфон, попросіть вибачення  у співрозмовника за перервану бесіду, навіть якщо це ваша мала дитина. Намагайтесь здійснювати онлайн спілкування у прийнятних часових рамках, а не гаяти вільний час, обділяючи своєю увагою близьких. Під час прийому їжі не кладіть гаджет на стіл, аби не було спокуси заглядати в нього кожні 2 хвилини. Якщо ви фабите колективно, запропонуйте друзям інший вид спілкування: живе обговорення та обмін новинами. Це набагато краще, ніж ставити лайки та писати коменти френдам з фейсбука, які сидять поруч, залипнувши кожний у свій девайс.

 Отже, як підсумок, можемо сказати, що немає у світі нічого найдорожчого за живе спілкування та здорові відносини  між близькими та знайомими людьми. І якщо вам, спілкуючись у реальній розмові, заманеться зробити черговий перегляд стрічки новин (вже аж п’ять хвилин пройшло), відкладіть, будь ласка, смартфон та подивіться співрозмовнику в очі.